Языческие праздники
URL
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
15:35 

Вступ

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
У наш час, час коли людина своїм поглядом дивиться вперед, у поступ, і втратила із свого поля видимості те, що було колись. Але дехто вирішив поринути в сивину віків, аби згадати мудрість минулих літ. Тому що недаремно деякі культури називають цивілізаціями, світовими цивілізаціями. Вони залишили пам’ятки своєї епохи, які ми називаємо «загадками».
Якщо людина хоче рухатися вперед, то без багажу знань, вчень, ідей – що були здобуті протягом тисячоліть, – це стає неможливо. Звісно ж ми маємо інформацію з літописів, джерелознавства, наук історії та археології. Але вона звичайно представлена у неточному вигляді. Саме тому потрібно розбирати, вивчати, поринати у глиб віків, думати, робити висновки, щоб отримати результат.
Щороку археологи здійснюють нові цікаві відкриття, розширюючи знання про вікінгів. Вивчаючи руїни стародавніх торгових поселень, будинків та майстерень ремісників, ми маємо можливість дізнатися багато цікавого про їхні методи будування та використовувані інструменти. Вікінгів, як правило, ховали з різноманітними предметами, що належали їм при житті: зброю, меблі, коштовності, одяг.
Багато цікавої інформації можна дізнатися з писемних джерел, що розповідають про контакти скандинавських з іншими народів. Деякі автори самі постраждали від їх нападів; інші були арабами чи християнами, що не поклонялися язичницьким божествам. Само собою зрозуміло, що до таких свідчень необхідно відноситися критично
Об’єктом цього дослідження являється історія вікінгів, звідки вони походять, ким були та чим займалися. Мною досліджується соціальний та духовний світи, що оточували варягів.
Предметом є релігійний, духовний світогляд людей, які жили у важких природних умовах, у постійній небезпеці та у боротьбі зі світом, що їх оточував.
Ціллю роботи є поглиблення та систематизація знань за допомогою історії та релігії про культуру, яка виникла тисячу років тому, і якою багато хто захоплюється дотепер; дізнатися, що робить цю культуру такою цікавою та своєрідною.
Сьогодні, можливо через релігійну політику в Радянському Союзі, або, можливо через циклічність розвитку, багато хто звертає увагу на нетрадиційні давні релігії. Великої популярності набула язичницька віра, зокрема віра скандинавських народів – вікінгів, віра войовничих народів, які наводили жах на тогочасні могутні держави. Їхня безжалісність та безстрашність, жага до подвигів – невід’ємні риси нордичної людини.
Про значення слова „вікінг” існує багато думок. Дехто вважає, що воно пішло від слова „вік” - з давньонорвежської „бухта”. Отож, „вікінгами” можуть бути ті люди, які тримали свої кораблі у бухтах. Також вважають, що слово „вікінг” похідне від „вікінгр” – пірат. Скандинавський вираз – „податися в вікінги” означає піти шукати славу та багатство.
Англійське слово «язичник» (pagan) походить від латинського "paganus", «сільський житель». «Язичник, дикун» - heathen - інший термін зі зневажливим відтінком, означає «житель пустельної, занедбаної місцевості». І все це відноситься до європейців, які, так само, як й американські індіанці й інші аборигени, жили близько до землі й поважали свій зв'язок із природою, уважаючи її священної.
Актуальність даного питання полягає в тому, що дуже важко робити, вірити у щось, чого не знаєш на всі сто відсотків, адже чим більше ти віриш, тим більше тобі хочеться поклонятися «правильно», згідно з догмами, які вже склалися, яким слідували і слідують твої співвірці.
Щоб отримати інформацію про культ меча, ідеї, світогляд, пантеон, життєве кредо, етимологію деяких слів вікінгів треба ознайомитися із різними джерелами, історичними фактами, міфологією. Знання цих речей розширить особистий світогляд.
Скандинавська міфологія виникає в кінці існування язичницької епохи, в період становлення та активного розповсюдження християнства. Різниця скандинавської релігії та ін язичницьких вірувань, які існували до цього полягає в тому що боги скандинавів були смертними, але за допомогою чарівних яблук зберігали свою молодість.
Досліди, які були проведені базуються на джерелах «Молодшої Едди» та «Старшої Едди», міфологічних словників та енциклопедій. У всьому світі відомі перекази про богів та героїв завдяки пісням «Старшої Едди» - збірки міфів та героїчних пісень, збережених у «Королівському кодексі», знайденого в Ісландії у 1643 році. До недавнього часу цей пергамент зберігався у Копенгагені. Але в квітні 1971 року багато давньоісландських рукописів, за рішенням датського парламенту, був переданий до Ісландії. В місті Рейк'явіку був створений Інститут рукописів Ісландії.
Будь-яка міфологія – плоть від плоті народу, який її створив. У ній, як у дзеркалі, відображається характер народу – творця, цінності, які він береже, - та анти-цінності, що він заперечує; також міфологія, точніше її дух, знаходиться у безпосередньому зв’язку з середовищем проживання народу-міфотворця. Дуже цікаво порівнювати між собою системи різних народів, знаходячи в останніх вказані вище схожі риси й суперечності. Особливо багатий матеріал для співставлення дає Європа – з причини своєї компактності по відношенню до інших материків. Чим далі на північ від колиски цивілізації – Середземномор’я, - тим суворіше стає дух міфології, тим жорстокішими стають боги, кровопролитнішими битви, трагічніше конфлікти і безнадійніші долі. Свого апогею це «наростання драматизму» досягає у міфології крайньої європейської Півночі – в міфології скандинавів.
Образ світу, створений думкою народів Північної Європи, здебільшого залежав від способу їх життя. Скотарі, мисливці, рибалки та мореплавці, в меншій мірі землероби, вони жили в оточенні суворої та слабо освоєної природи, яку їх фантазія легко населяла ворожими силами. Центр їх життя – відособлений селянський двір. Відповідно створення світу моделювалось ними у вигляді системи маєтків. На зразок того як навкруги їх маєтків простягалися пустка та скелі, так і світ мислився ними створеним із різко протиставлених одна одній сфер. Достатньо порівняти картину скандинавського міфологічного створення світу з аналогічною картиною грецької міфології, щоб відчути різницю у відчутті світу народами: холодне безлюддя з поодинокими хуторами у скандинавів – і напоєні сонцем, плодородні, густо заселені землі у греків. «Невідповідність менталітетів» настільки очевидна, що мимоволі починаєш сумніватися у правомірності віднесення і грецької, і скандинавської міфологічних систем до загальної індоєвропейської міфопоетичної традиції.

15:08 

из вики о равноденствии

TORONGIL
Равноде́нствие — момент, когда центр Солнца в своём видимом движении по эклиптике пересекает небесный экватор.

Весеннее равноденствие наступает 20 или 21 марта, когда Солнце переходит из южного полушария в северное, а осеннее наступает 22 или 23 сентября, когда оно переходит из северного в южное. В эти дни для всех мест Земли (исключая районы земных полюсов) день почти равен ночи («почти» — из-за рефракции, того факта, что Солнце — не точечный источник света, а диск, и также из-за того, что сам момент равноденствия смещен относительно 6 или 18 часов местного солнечного времени). В дни весеннего равноденствия и осеннего равноденствия Солнце восходит почти точно на востоке и заходит почти точно на западе. Тогда как после весеннего равноденствия (в северном полушарии) оно восходит севернее востока и заходит севернее запада, а после осеннего равноденствия восходит южнее востока и заходит южнее запада.

Точки пересечения небесного экватора с эклиптикой называются точками равноденствий. Из-за эллиптичности своей орбиты Земля переходит от точки осеннего равноденствия до весеннего скорее, чем от точки весеннего до точки осеннего. Вследствие прецессии земной оси взаимное расположение экватора и эклиптики медленно изменяется; это явление называется предварением равноденствий. За год положение экватора меняется так, что Солнце приходит в точку равноденствия на 20 минут 24 секунды раньше, чем Земля завершает полный оборот по орбите. В результате меняется положение равноденственных точек на небесной сфере. От точки весеннего равноденствия ведётся отсчёт прямых восхождений по небесному экватору, долгот по эклиптике. Определение положения этой фиктивной точки на небесной сфере составляет одну из главных задач практической астрономии.

Весеннее и осеннее равноденствия считаются астрономическим началом соимённых времён года. Промежуток между двумя одноименными равноденствиями называется тропическим годом, который и принят для измерения времени. Тропический год составляет приблизительно 365,2422 солнечных суток, поэтому равноденствие приходится на разное время суток, передвигаясь вперёд каждый раз почти на 6 часов. Юлианский год заключает 365¼ суток. Вставной день високосного года возвращает равноденствие на прежнее число года. Но тропический год немного меньше юлианского, и равноденствие в действительности медленно отступает по числам юлианского календаря. В григорианском же летоисчислении вследствие пропуска 3 дней в 400 лет оно почти неподвижно (григорианский год в среднем составляет 365,2425 суток).

@темы: Праздники

15:03 

Остара, пришла весна...Хелль нас покидает....

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
18:58 

TORONGIL
ну что же давай те что то думать.....

18:45 

lock Доступ к записи ограничен

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
01:59 

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
Календарь
Дни недели

Возможно, благодаря германским наемникам в римской армии у древнегерманских племен появились названия дней недели, в которых были отражены, по их мнению, их родные аналоги римским языческим богам. Эти названия сохранились до наших дней в других германских языках, например, в английском, немецком и датском. В Исландии XII века дни недели назывались так:
др.-исл. перевод др.-англ. лат. день недели
sunnudagr День Солнца Sunnandæg Solis dies (Dominicus dies) воскресенье
mánadagr День Луны Mônandæg Lunae dies понедельник
Týsdagr День Тюра Tîwesdæg Martis dies вторник
Óðinsdagr День Одина Wôdnesdæg Mercurii dies среда
Þórsdagr День Тора Þunresdæg Jovis dies четверг
Frjádagr День Фригг Frîgedæg Veneris dies пятница
þváttdagr или laugardagr День Омовения Sæter(n)dæg Saturni dies (Sabbatum, Sabbati dies) суббота

В некоторых источниках пятница называется также Днем Фрейи (Freyjudagr).

После принятия в Исландии христианства церковь приложила энергичные усилия, чтобы изжить языческие названия. В 12 веке холарский епископ Йон Эгмундарсон запретил посвящать древним богам и богиням дни недели и велел называть их так:
исл. перевод день недели
Dróttinsdagr День Господень воскресенье
annarr dagr Второй День понедельник
þriði dagr Третий День вторник
miðvikudagr День Середины Недели среда
fimmti dagr Пятый День четверг
föstudagr День Поста пятница
laugardagr День Омовения суббота

Но, тем не менее, более старые формы сохранились спустя несколько веков: «День Солнца» выиграло соревнование у «Дня Господнего», а «День Луны» никогда не имел серьезной конкуренции со стороны «Второго Дня». В современной Исландии дни недели называются так:
совр. исл. день недели
sunnudagur воскресенье
mánudagur понедельник
þriðjudagur вторник
miðvikudagur среда
fimmtudagur четверг
föstudagur пятница
laugardagur суббота

Источники:

1. Книга Аурни Бьёрнссона “High Days and Holidays in Iceland / Saga Daganna” [HIGHDAYS]

© Перевод с английского: Тим Стридманн и Елена Каплан.

2. Сайт Леонида Кораблева
оглавление
Copyright © Tim Stridmann

@темы: Иследования

05:02 

Всё, что вы хотели знать о викингах.

Смысл дороги в том, что дороги нет. (с)Кирлиан
На самом деле они энциклонги.

Энциклонги в раннее cредневековые северо-европейские мореходы, совершавшие морские рейды от Винланда до Биармии.
(www.enci.ru/%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D0%B...)

20:23 

вот стырил:) у _Локи_

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....

18:07 

Ієрархія нордичних богів

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
За «сферами впливу» аси й асині розподіляються наступної чином:
Один - верховний бог, божество неба, заступник військової доблесті, бог мудрості і священного знання;
Тор - син Одина, бог грому і блискавки, бурі та родючості, захисник богів і людей;
Тюр - бог неба, війни і військових правил;
Хеймдалль - страж богів, а також родоначальник трьох людських станів - конунгів, селян і рабів;
Брагі - син Одина, бог скальдичного мистецтва;
Хед - син Одина, сліпий бог, убивця свого брата Бальдра;
Видар - син Одина, «мовчазний бог», божество війни;
Хенір - брат і супутник Одина, разом з яким він оживив перших людей;
Улль - бог полювання і стрілянини з лука;
Форсеті - син Бальдра, бог справедливості і правосуддя;
Локі - бог хитрості, підступництва та вогню;
Валі - син Одина, бог-месник;
Бальдр - син Одина, «світлий бог», божество родючості, світла і краси;
Велунд - божественний коваль, бог-заступник подорожан;
Фригг - дружина Одина, богиня-покровителька шлюбу і подружньої вірності;
Сага - імовірно, богиня прорікання;
Ейр - богиня лікування;
Гевьон - богиня цнотливості;
Фулла - богиня достатку, покровителька невинності;
Сьевн - богиня любові;
Ловн - богиня любові і милосердя;
Вар - богиня вірності і любовних клятв;
Вер - богиня знання;
Сюн - богиня-охоронниця;
Хлин - богиня-покровителька;
Снотра - богиня стриманості, розважливості;
Гна - богиня-вісниця;
Соль - богиня сонця;
Биль - богиня місяця;
Йорд (Фьєргюн)- богиня землі, мати Тора;
Ринд - мати Валі.

18:08 

Місця проживання богів

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
Трудхейм ( «обитель сили» ), або бильскирнір ( «нерушимий» ), - чертог Тора;
Ідалір - чертог Улля;
Валаскьяльв - чертог Одина з троном Хлидскьяльв («сторожова башня»): «коли сидить на ньому Всебатько, видний йому відтіля весь світ»;
Секквабек («занурена скамья») - чертог Одина і Саги;
Гладсхейм ( «обитель радості») - чертог Одина, частина якого складає Вальхалла;
Трюмхейм ( «обитель шуму» ) - і чертог богині Скаді;
Брейдаблик ( «широкий блиск» ) - чертог Бальдра;
Хіминбьерг ( «небесна гора»), що стоїть поруч з мостом Биврест, - чертог Хеймдалля;
Фенсалір ( «болотні палати») - чертог Фрігг;
Фолькванг ( «поле битви» ) - чертог Фрейї, де знаходиться «друга половина» Вальхалли;
Глитнір ( «блискучий») - чертог Форсети;
Ноатун( «корабельний двір» ) - чертог Ньерда

16:13 

Один

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
Сонце і Місяць сходять та заходять.
День змінює ніч, ніч змінює день.
У Центрі Cвіту на дереві повісився дід,
Пронизаний списом, сім днів вже вісить.


За ноги підв’язаний, верх ногами вісить.
Під ним на землі колодязь стоїть.
Старий однооко вдивляється в воду.
А друге його око дивиться з дна.


Мабуть, в Небо кудись або й на старого.
Віддав він його, щоб йому шанс надали.
Шанс, щоб мудрість знайти.
Вісить той вісить, за все треба платить.


На поверхні води картинки гуляють.
Різні значки пробігають.
Мудрість – це знання. А знання – важка праця,
І може подекуди й ношею стати.


Прийшов чоловік, вартовий цього місця.
- «Ну, що, мабуть, все» - промовив прийдешній.
Зняв з дерева і вийняв списа з грудей.
Старий підвівся, покивав головою і пішов додому.

20:50 

ну че, что празнуем......?????

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....


03:05 

СОВРЕМЕННОЕ РОДНОВЕРИЕ И ИСТИННОЕ СЛАВЯНСКОЕ ЯЗЫЧЕСТВО

Чудинов
Scientiae et Patriae, Semper Fi.
Добрый день! Заметил что это сообщество так или иначе связано с мистическими практиками, нераздельно связанными с современным славянским язычеством. Потому хочу поделиться своим наблюдением по этой теме, обнародованным в статье в моём Интернет-дневнике по адресу www.diary.ru/~lik-maski-mima/p120813956.htm

Вот уже практически месяц я обитаю на сайте Diary.ru, который обладает уж очень удобным поиском "сообществ" по интересам. Поэтому своей новой небольшой традицией я сделал следующее: после написания статьи рекомендовать её тем, кому она может пригодиться или показаться интересной! Это позволяет данным новейших лингвистических исследований быстро и бесплатно становиться частью "публичного достояния" и учить людей новому буквально на ходу.

Некоторые конечно на меня злятся, что мол, старик, лезешь с какими-то там своими социолингвистическими исследованиями, но многим также и нравится!

Надеюсь моя статья поможет вам или по крайней мере позволит узнать что-нибудь новое!
Современная наука ОБЯЗАНА идти навстречу современному обществу!

Удачи!

@темы: Иследования

15:14 

Немножко истории, моя статья(с)

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
Зовнішні і внутрішні аспекти християнізації Русі

Релігійна реформа Володимира Великого – хрещення Русі. Крок, що мав консолідувати державу та залишити її домінантом.
Володимир I Святославич (958? — 15 липня 1015) — князь новгородський, великий князь Київський (980—1015). Канонізований Західною і Східною християнськими Церквами. Хрещене ім'я — Василь.
Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Святий рівноапостольний князь Володимир, Володимир Красне Сонечко.
Оточена сусідами-християнами руська держава стояла в облозі, що ставило її в невигідні умови, однак безпосереднім поштовхом християнізації стали причини політико-династичні. Восени 987 р. головнокомандувач східної візантійської армії Варда Фока проголосив себе імператором; невдовзі узурпатора визнали Мала Азія, Вірменія та Грузія. Законному імператорові Василю ІІ Македонянину (976-1025) загрожувала катастрофа, і він звернувся за допомогою до київського князя, пославши до нього посольство взимку 987-988 р. Той погодився, але за умови, що Василь ІІ віддасть йому руку своєї сестри Анни; до угоди був внесений ще один пункт – Володимир зобов’язувався охреститися разом з усім народом своєї країни
Навесні 988 р. 6-тисячна армія русів разом з військом імператора розбила збройні сили Фоки. Трон був таким чином врятований, але Василь ІІ не квапився віддавати багрянородну, тобто царственну від народження сестру за варвара. Однак збройний похід Володимира на Херсонес (Корсунь), коли місто було здобуте й сплюндроване, а до Константинополя надіслана погроза вчинити зі столицею імперії те саме, зробили візантійського володаря поступливішим. Тож, отримавши обіцяну багрянородну Анну, Володимир відбув з нею до Києва. Час і місце його особистого охрещення дискусійні, натомість примусове навернення киян, здійснене відразу після Корсунського походу, літопис упевнено датує 988 р., описуючи його так:
«І коли прибув, повелів він поскидати кумирів – тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому [узвозу] на Ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити [його] палицями...
Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: “Якщо не з’явиться хто завтра на ріці – багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, – то мені той противником буде...” А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду... а попи, стоячи, молитви творили. І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається...»
Щодо радості великої, то літописець, слід думати, перебільшив. Християнізація по всій Європі просувалася з труднощами, долаючи спалахи опору. Не стала винятком з загального правила і Русь. Так, мешканців Новгорода вдалося охрестити лише наступного року, і то в злій січі. Майже через сто років літопис фіксує спалахи язичницької реакції у Новгороді, Ростовській землі та Києві. Найконсервативніший з обрядів – поховальний – зберігав елементи язичництва аж до ХІІ-ХІІІ ст. Яскравим феноменом поверхового закорінення християнського світосприйняття є язичницькі ремінісценції знаменитого “Слова о полку Ігоревім” (кінець ХІІ ст.): автор практично не апелює до християнської символіки, натомість розлого покликається на поганську, згадуючи Дажбога, Велеса, Хорса, Стрибога та ін.
Вісім років на Старокиївській горі, навпроти княжого двору простояло облаштоване Володимиром капище, уособлюючи останню політичну хвилю язичництва.
За десять років до хрещення Русі Володимир Великий провів низку реформ, у тому числі і релігійну. Реформування язичницького пантеону мало призвести до консолідації слов’янського народу. Всеслов’янський пантеон, верховним богом пантеону став досить молодий бог Перун. Але реформа через певні обставини не вдалася. Тому як відомо через десять років Володимир розмірковував над новою релігійною реформою. Основним його завданням було обирання між трьома вірами – християнством, іудаїзмом та ісламом. На Русь був навіть запрошений філософ, який мав бесіди із князем і розповідав йому про переваги тої чи іншої релігії. Врешті решт при певних перевагах було обрано християнство. Володимир таким чином хотів зберегти державу цільною, але Рим, який на декілька століть раніше зробив те саме нічого не навіяв князю.( В результаті чого з’явилось дві держави(а потім і дві церкви).
Декілька причин вибору християнства:
- Сусіди християни, які як і завжди хотіли захопити Русь.
- Візантія – сильна держава-сусід, що може надати підтримку.
- Царівна новгородська, яка давала запоруку тісних політичних, економічних, торгових, військових контактів міх Руссю та Візантією.
Тобто, Русі був необхідний сильний захисник – Візантія, але коли Анну вирішили не віддавати, Володимир пішов із військом на Корсунь і погрожував Константинополю. Після чого хрестителю все ж таки віддали наречену, але можливо князь не був впевнений у силі своїй і тому прийняв пункт про хрещення держави. Що, начеб то, об’єднало державу. Але багато люду не прийняло княжої волі і за що були покарані. Феномен двувір’я існував приблизно до IV ст. а потім більше асимілювався у християнській вірі. А зацікавленість до та сповідування язичницької віри в наш час значно збільшилась та дедалі зростає.
Як бачимо, Русь могла позмагатися у силі з Візантією, з усіма сусідами-християнами може й ні, але б сил знищити Русь у них би не вистачило.
Тому головне питання, а що б було якби Володимир не хрестив Русь? Русь продовжує бути язичницькою, майже вся Європа похрещена.
Феодальна роздробленість, загарбницькі війні? Все це було на декілька століть пізніше – XII ст. феодальна роздробленість, занепад Києва, , феодальні війни князів однієї віри. Монгольське іго, у 1240 році був взятий Київ, а протягом декількох років була завойована вся Русь.
Все те задля чого Володимир хрестив Русь і чого хотів оминути – сталося. І ми програли. Повернемося до похрещеної Європи, не слід забувати, що Ісландія була християнізована пізніше Русі. Інші північні держави були також похрещені пізніше Русі і ми підтримували з ними контакти. Але якщо брати ближче, то був Новгород, який був похрещений силою у 990 р. Ростов та Муром також досить довго боролися з даним процесом. Можливо, «добровільна» християнізація зломила дух словянського народу, через що наша країна не могла оговтатись досить довгий час. І Русь стала досить легкою здобиччю для монголів, Московії, Польщі.
Ото ж головне питання, а що б було коли до нас прийшли монголи, а ми б були язичниками? Чи змогла б Російська Імперія декілька століть тримати Україну у ярмі? Чи був би Переяславський договір(зрада) у 1654 р.? Коли вільні козаки(вільна Україна) стали підданими, а по факту рабами царату. Можливо, тоді б було менше дискусій на тему чи зрадники батько Хмель, Мазепа, Бандера чи може вони герої України? Можливо, не було б бою під Крутами, Радянського гноблення України, денаціалізації, геноциду, русифікації та містифікації нашої історії. Чому так? Бо віра – це невід’ємний факт, що співіснує з людиною протягом її життя.
Можливо, хрещення це був невід’ємний етап розвитку Русі, але , щоб було, як би воно почалося пізніше?


Література

1. Грушевський М. С. Нарис історії українського народу. — К.:Либідь, 1991. —398 с.
2. Крипякевич Іван. Коротка історія України.- К.: Україна, 1993 – 93с.
3. Левчук Л.Т., Гриценко В.С., Єфименко В.В., Лосєв І.В., Панченко В.І., Шинкаренко О.В. Історія світової культури: Навч. Посібник - 4 –е вид., стереотип. – Київ: Либідь, 2003. – 368с.
4. Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь. – К.: Абрис, 1999. – 200с., 48 илл.
5. Шайкин А. А. «Се повести времяньных лет…» От Кия до Мономаха. М., 1989.

@темы: Иследования

01:58 

www.diary.ru/~bmc/p50609505.htm
Тут расписание - таблица равноденствий и солнцестояний на ближайшие годы

20:50 

ВИСНОВКИ

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
У даній роботі було поставлено декілька наукових завдань. Одним з них було визначення статусу НРР.
Новий релігійний рух — це релігійна або духовна група, що зародилася недавно або що ще не отримала суспільного визнання в якості деномінації церкви або релігії. Також було зясовано, що термін НРР охоплює собою широкий спектр рухів, починаючи з тих, які засновані на нових підходах до релігії і духовності і що надають своїм послідовникам вільне членство, і закінчуючи общинами, організаціями, які вимагають від своїх послідовників значної відповідності до інших членів групи, що відокремлює їх від решти суспільства.
При аналізі існуючих досліджень феномену було виявлено декілька, а саме соціологічний, психологіний. Але вони не є конкретними без автобіографічного та порівняльно – історичного. Лише при їх синтезі та аналізі можна отримати методологічний підхід, який можна застосувати в вивченні даного культурного феномену.
В процесі роботи було з’ясовано, що передумови виникнення НРР беруть свій початок у русі нью-ейдж, що зародився після ІІ Світової війни, а в 70-х роках набув світової популярності. На основі цього руху в Україні почалося підвищення цікавості, а згодом і реконструкція давньої культури, звичаїв та традицій. Що влючало в себе і відродження давніх язичницьких вір. Що призвело до формування та становлення неоязичницького руху у світі та зокрема і в Україні? Перш за все відродженню піддавалися етнічні релігії, у нас це перетворилося у слов’янське неоязичництво. Але також популяризувалися етнічні релігії інших народів. Що призвело до культурного обміну між державами. І завдяки цьому у нашій країні присутні різні неорелігійні рухи. Але в процесі дослідження було виявлено найпопулярніші форми неоязичницьких релігій. Звісно ж це слов’янські неоязичники, що в Україні представлені Рідновір’ям та РУН-вірою, скандинавською традицією – асатру, відьомською релігією – віккою, а також неошаманізмом.
У процесі аналізу впливу неоязичництва на молодіжну субкультуру було виявлено, що цей культурний аспект несе психологічний, соціологічний, культуроформуючий, а також консолідуючий вплив.
Враховуючи те, що в деяких сферах неоязичництво є одним з аспектів націольної ідеї, свідомості та патріотизму. Культурний вплив помітний неозброєним оком різні публікації, відео, дослідження, громадські заходи.
Двадцяте століття стало епохою відродження язичницької культури. Нове язичництво, буквально, захлиснуло всю Європу та Північну Америку. Що призвело до якісних культурних та соціальних змін у суспільстві.
В роботі визначені основні поняття про язичництво, розкрита його роль та місце у сучасній культурі. Також наведені його основні види та надана їх загальна характеристика.
Причини такого зацікавлення неоязичництвом в наш час і в нашій країні обумовлюється багатьма причинами. Головна з них – високий рівень освіченості молоді та її творчий, інтелектуальний пошук. Інформацію про неоязичництво можна знайти в Інтернеті, яка представлена не тільки українською чи російською мовами, а й англійською та ін. Збільшення освіченості призвело до інтелектуального та інформаційного буму. Також такі причини, як економічна, політична, економічна та культурна нестабільність в країні, які й так коливають соціум, призвели до духовного пошуку.
Сьогоднішній нестабільний стан моралі, духовності та релігії негативно впливає на формування субкультури, але завдяки освіченності молодь приходить до НРР, які зараз знаходяться у процесі розвитку, тому є більш стабільними та менш заполітизованими. До того ж, завдяки чітко встановленим духовним нормам та нормам моралі, у субкультурі відбувається процес усвідомлення власних вчинків та відповідальності за них.
На жаль, в процесі дослідження даної роботи виникла проблема: більшість робіт, що відповідають рівню дослідження знаходяться в Інтернеті. А також частина практичної роботи була проведена за допомогою глобальної мережі. Адже більшість обговорень із представниками неорелігій були проведені в мережі. Завдяки їй проходить загальний процес консолідації, а також процес дослідження, систематизації та вивчення проходить скоріше. Що дає надію на швидке вирішення даної проблематики.

14:48 

трансформація неорелігій у сучасній молодіжній субкультурі

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
Вступ

Актуальність заключається в тому, що у наш час такий феномен як неорелігії, а саме неоязичництво набуває все більшої популярності, в тому числі і в нашій країні і даною новизною починають цікавитись.
Об’єктом даного дослідження є НРР в Україні.
Предметом є особливості впливу нових релігійних традицій на формування молодіжної субкультури.
Метою цієї роботи є аналіз ролі і місця НРР у формуванні молодіжної субкультури.
Завданнями даної роботи є визначення понятійного статусу НРР . Аналіз існуючих методологічних підходів в дослідженні феномену НРР. Розкрити передумови виникнення НРР і їх розповсюдження, зокрема на території України, на прикладі неоязичництва. Виявити найпопулярніші форми НРР в Україні. Проаналізувати вплив НРР на формування молодіжної субкультури в різних її формах
Методологія аналіз та синтез, порівняльно – історичний метод, соціологічний та автобіографічний.
Що таке язичництво? Що являє собою цей феномен та яке місце займає у сучасній культурі? Які його види та характеристика?
В язичництво входять такі культурні аспекти, як шаманізм, магія, тотемізм, фетишизм, анімізм.
Неоязичництво – це релігія, відтворена в основному в 70-і – 90-і роки ХХ століття.
Неоязичництво на основі північних традицій називається – асатру.
Також існують кола, що сповідують та реконструюють слов’янські язичницькі звичаї.
Суспільними зусиллями археологів, філологів, письменників, художників, дослідників(Дж.Р.Р.Толкієн, Р.Блюм) робиться не просто реконструкція давніх міфів та культів, але й конструювання нових міфів та легенд, що утворюють новий язичницький феномен. Аспекти язичництва не зникали з нашої культури, а лише трансформувалися у новий соціо-культурний та філосовсько-релігійний феномен. А у сучасній культурі широкого розповсюдження набули давні міфології, шаманізм та ін.
До популярних в Україні форм НРР можна також віднести неошаманізм та вікку.
Неоязичництво дуже часто плутають із сатанізмом та демонічними релігіями. Але насправді ніякого відношення один до одного ці незалежні та різнобічні форми віри не мають. Нестандартне та незвичне - єдине, що їх споріднює в наш час. Але язичництво через міфи, стереотипи, острахи та інші фактори є маловідомим більшості населення та незрозумілим і тому є актуальним для нашого соціуму.
Віра із самого початку існування людства була невід’ємним його співучасником. Але вона була та залишається різною за своєю формою та вираженням.
Двадцяте століття стало епохою справжнього відродження язичництва - як культурного, так і практичного. Нове язичництво, що буквально захлиснуло Європу і Північну Америку, «відновило в правах» давню віру, додавши їй офіційного статусу, а в художній літературі склався напрямок, що одержав назву «фентезі», що спирається на сюжети міфології різних народів. Іншими словами, міфи знову знайшли «плоть і кров», і вправі розраховувати на прихильну увагу публіки.
Багато специфічних культурних заходів сьогодні відбуваються у неоязичницькому контексті. Завдяки сформованій у культурі моді на цей феномен.
Достатньо подивитись на ритуалізацію спортивних змагань, програм телебачення, широке розповсюдження магії, окультизму та різновидів гадань.
До другої половини ХХ ст. ця проблема не вивчалась. Можна відмітити лише деякі публікації : Г. Шнейдера, М. Єгаптейна, П.Слотердайка та ін. В них був підмічений феномен зародження неоязичництва.
Але 90-ті р. ХХ ст.. змінили це. З’явилось багато публікацій, які досліджували неоязичництво, як реальність, що існує в сучасній культурі. Інтернет також був джерелом широких знань про ідеї, програми неоязичницьких організацій.
Гіпотеза – НРР у наш час відіграє важливу роль у формуванні молодіжних субкультур в Україні.
Не дивлячись на кількість робіт по язичництву та неоязичництву, на сьогоднішній день дуже мало спеціальних монографій та дисертацій, які б були присвячені аналізу неоязичництва у сучасній культурі.
Значення роботи це бажаний поступ в дослідженні цієї теми.
Для культурологів це також важливе питання, бо досліджуючи духовні потреби можна зіткнутися із вибором нестандартного релігійного шляху. І нашим завданням є дослідження цього культурного аспекту.

18:39 

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
02:28 

вот решил написать статью для научной периодики, может, когда то и разпечатают....

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
Проблематика неорелігій у XXI ст.

У наш час такий феномен як неорелігії, а саме неоязичництво набуває все більшої популярності, в тому числі і в нашій країні. Але цей аспект через міфи, стереотипи, острахи та інші фактори є маловідомим більшості населення та незрозумілим. Проте ця течія існує і для того, щоб її сприймати такою, якою вона є треба її пізнати. Знання – це сила.
Що таке язичництво? Що являє собою цей феномен та яке місце займає у сучасній культурі? Які його види та характеристика?
Язичництво – це віра в надприродні сили природи, синкретизм, пантеїзм та політеїзм. Також до язичництва входять такі культурні аспекти, як шаманізм, магія, тотемізм, фетишизм, анімізм. Неоязичництво - це відродження та реконструкція давніх звичаїв, вірувань та світогляду із адаптацією до сучасності. Це феномен культури, який відноситься до релігіозного та духовного життя людини.
«Язичник» у перекладі означає – інший народ або люди, що розмовляють на іншій мові. Наприклад на англ. Pagan - перекладається як погань, нецивілізована людина. Heathen (англ.) – житель пустелі. Політеїст – багатобожець. Це слово більш коректніше передає значення та дух цієї віри.
Неоязичництво – це релігія, відтворена в основному в 70-і – 90-і роки ХХ століття.
Неоязичництво на основі північних традицій називається – асатру. Також існують кола, що сповідують та реконструюють слов’янські язичницькі звичаї, неошаманізм, вікку та ін.
Неоязичництво дуже часто плутають із сатанізмом та демонічними релігіями. Але насправді ніякого відношення один до одного ці незалежні та різнобічні форми віри не мають. Нестандартне та незвичне - єдине, що їх споріднює в наш час.
Віра із самого початку існування людства була невід’ємним його співучасником. Але вона була та залишається різною за своєю формою та вираженням.
Головне питання, мабуть, полягає в тому, чому люди схиляються до таких форм віри, а не до загальноприйнятних? На це питання кожен із язичників може дати різну відповідь, проте свою – правдиву і свідому.
Двадцяте століття стало епохою справжнього відродження язичництва - як культурного, так і практичного. Нове язичництво, що буквально захлиснуло Європу і Північну Америку, «відновило в правах» давню віру, додавши їй офіційного статусу, а в художній літературі склався напрямок, що одержав назву «фентезі», що спирається на сюжети міфології різних народів. Іншими словами, міфи знову знайшли «плоть і кров», і вправі розраховувати на прихильну увагу публіки.
Багато специфічних культурних заходів сьогодні відбуваються у неязичницькому контексті. Завдяки сформованій у культурі моді на цей феномен.
Достатньо подивитись на ритуалізацію спортивних змагань, програм телебачення, широке розповсюдження магії, окультизму та різновидів гадань.
До другої половини ця проблема бне вивчалась. Можна відмітити лише деякі публікації : Г. Шнейдера, М. Єгаптейна, П.Слотердайка та ін. В них був підмічений феномен зародження неоязичництва.
Але 90-ті р. ХХ ст.. змінили це. З’явилось багато публікацій, які досліджували неоязичництво, як реальність, що існує в сучасній культурі. Інтернет також був джерелом широких знань про ідеї, програми неоязичницьких організацій.
Даною темою займались багато вітчизняних та закордонних дослідників – філософів, культурологів.
Концептуалізація поняття «язичництво» було зроблено в роботах істориків : Б.А. Рибакова, В.Н.Топорова, Е.Е. Левкіївської, І.Н. Данилевського, Н. Пенника ,П. Джонса та ін.; філософів С. Булгакова, П.А. Флоренського та ін.; богословів Архімандрита Августина, А. Кураєва, М. Назарова та ін
Особливе значення для дослідження причин виникнення неоязичництво мають роботи : В.А. Шнирельмана, А. Гайдукова, М. Эпштейна, Е.Г. Балагушкіна, С. Філатова, Д.І. Дубровського, Р. Тарнаса, Є.І. Монена, П. Слотердайка, Ж. Бержьє , Л.Повелья та ін.
Не дивлячись на кількість робіт по язичництву та неоязичництво, на сьогоднішній день дуже мало спеціальних монографій та дисертацій, які б були присвячені аналізу неоязичництва у сучасній культурі.

18:07 

Асатру як неязичницька віра ХХІ століття

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
Неоязичництво – це релігія, сконструйована в основному в 70-і – 90-і роки ХХ століття. Послідовники культу Асатру використовують елементи дохристиянських релігій Скандинавії. Асатру, або Еsatr, - це ісландське слово, від датського Asetro. Воно означало «віра в «Богів» - «Asir». У Скандинавії ця релігія називається Forn Siрr («древній шлях», «традиція»), Nordisk sed («Нордичний звичай») або Hedensk sed (язичницький звичай). Часто цю релігію називають «тевтонською».
Асатру – релігія політеїстична. У нордичному пантеоні можна виділити три категорії богів. Всі вони представляються живими істотами, що ведуть цілком людський спосіб життя. Як згадувалося вище, це:
Aesir: боги племені або клану, що персоніфікують ієрархію, порядок, силу й ін.;
Vanir: боги, що персоніфікують родючість і силу природи;
Еhe Jotnar: велетні, що постійно воюють із Aesir. Вони персоніфікують хаос і руйнування. У битві під Рагнароком (Ragnarok) багато богів загинуть, світ завершить існування, а потім буде відроджений
На Ілюстрації 11 показано як виглядає Древо Світів у Традиції Асатру. Три основних світи - Асгард , "Міцність Асів"; світ богів, Мідгард , "Серединна огорожа", серединний світ, світ людей; і Хельхейм, "житло Хель", володарки світу мертвих. Ще шість світів оточують Мідгард й, як і він, перебувають рівно посередині між Вищим і Нижчим світами.
Однак розглядати структуру Древа Іггдрасиль краще під трохи іншим кутом.
Так, як показано на малюнку, Древо Світу зображується в багатьох популярних авторів, залишаючи недосвідченому дослідникові більше питань, ніж відповідей.
Основною помилкою такого подання є розгляд Структури як двовимірного явища. Невже древні маги Півночі, що цілком успішно працювали навіть із четвертим виміром (чому існує безліч доказів), обмежувалися всього двома при складанні моделі Всесвіту? Малоймовірно. Оскільки нам з вами досить важко представити, і тим більше зобразити, чотирьохмірну модель, обмежимося максимумом наших можливостей: уявимо собі Древо Світу в трьох вимірах (Ілюстрація 12).
Ми одержали форму, що досить нагадує гексагональний (6-гранний) кристал. Поняття "Кристал Всесвіту" зустрічається в сучасній езотериці, напевно, нітрохи не рідше, ніж образ Древа Світів у древніх релігійних Традиціях.
Таке зображення Структури вносить набагато більшу ясність, ніж попереднє. Ми бачимо три основних світи, розташованих уздовж не зображеної, але цілком вертикальної осі, і шість світів, що лежать у горизонтальній площині, що перетинає вісь по центру, саме в тій крапці, у якій перебуває Серединний світ.
У давнину дати свят не обов'язково визначалися за допомогою астрономічних розрахунків. Оскільки календар був пов’язаний із сільськогосподарським циклом, іншими словами - до циклів органічного життя, свята також співвідносилися із цією реальністю. Звичайно прихід весни святкувався із прильотом першої малинівки або з появою першої фіалки, а не в день весняного рівнодення. Із цієї причини в різних регіонах свята проводили в різний час. Очевидно, універсального германського календаря ніколи не існувало. Однак принципи визначення циклів, організація свят й їхній порядок були досить добре розроблені германського традицією.
Зимова ніч (Англ. Winter Night (приблизно 15 жовтня)) - скандинавський Новий Рік, що приходить наприкінці періоду збору врожаю. Стихія перестала марнувати свою життєву силу. Прийшов час, коли люди повинні направити свої думки до більше духовних речей. Рік вступає у свою саму головну релігійну фазу - час сеpедини зими. Спочатку це свято, як і багато інших, відзначалося протягом декількох ночей. Тому в Ісландії його називали Vetrnaеtr - "Зимові Ночі".
Зимове сонцестояння (Англ. Yule від давн.-сканд. iul, "колесо" (приблизно з 20 по 31 грудня)). У цьому періоді магічно зберігається весь рік; з нього ж рік і відроджується. Зимове сонцестояння починається в Ніч Матюкай і закінчуються через дванадцять днів, у день Сонцестояння. Це час, коли стіни, що відокремлюють град богів і богинь та інші світи від Мідгарда, стають досить тонкими. Самий підходящий час для спілкування з богами та предками. Багатьох лякав цей час, і в старину багато хто знаходився в будинку, нікуди не виходячи, протягом всіх цих дванадцяти днів.
Дистинг (приблизно 14 лютого) сповіщав пробудження життєвих сил, що заснули під час Зимової Ночі. У цей час поводились місцеві збори (Тинг). Це свято було особливо популярним у давній Швеції. Час підготовки до прийдешніх подій.
Весняне рівнодення сповіщає про повне повернення життєвих сил природи. Англійська назва цього свята (Easter) - тевтонське за походженням (так само як і німецьке Ostern). Eostre або Ostara - ім'я германської богині весни й ранкової зорі. Безумовно, від нього й відбулося англійське слово Easter ("Великдень") - одне з тих язичеських слів, які так і не змогли викорінити християни ("Біблійна" назва свята Великодня - Passover - так і не прижилася в англійській мові й асоціюється в основному з Великоднем єврейською).
Вальпургієва Ніч і Травневий День (Англ. Walburga / May-Day (ніч із 30 квітня на 1 травня й день 1 травня)) - подвійне свято. Ніч із 30 квітня на 1 травня в Центральній Європі традиційно вважається "ніччю відьом". У цей час особливо яскраво проявляється таємничий нічний бік життя. Назва Вальпургієва ніч, мабуть, походить від імені богині або прирівнюваної до богів провидиці Вальпургії Ім'я ж це буквально означає "твердиня полеглих або мертвих".
Травневий День містить у собі прямо протилежний зміст й є святом денної, сонячної сторони життя - веселощів і праці. У цей день встановлюються "Травневі тичини", навколо яких водять хороводи. В новий час в Європі Травневий День став святом робітників (у комуністичної термінології - День Міжнародної солідарності робітників).
Середина літа (Літнє сонцестояння) (Англ. Midsummer) - це святкування остаточної перемоги сонця в річному циклі й повному прояві життєвих сил природи, що зародилися під час зимового сонцестояння. Середина літа - самий довгий день у році. За переказом, у ніч літнього сонцестояння відбувається безліч магічних речей. У Скандинавії цей день дотепер шанується найбільшим святом. У цей час відбуваються жертвоприносини всьому пантеону скандинавських богів.
Тінгтайд (Англ. Thing-tide (приблизно 23 серпня)) - час великих регіональних або національних зборів й обговорення соціальних аспектів Віри (тpота). У цей період також приділяється велика увага питанням законодавства й організаційних аспект
Збір урожаю й Підготовка до зими (Англ. Harvest / Winter Finding (Осіннє рівнодення)) - кульмінація природного циклу, коли одні речі з'являються на світло, а інші зникають, щоб потім знову відродитися. Закінчення цього періоду знаменується Зимовою Ніччю, що завершує річний цикл. Це одне з найбільших свят, поряд із Літнім і Зимовим рівноденням.
Розглядати цей календар з погляду винятково циклів природи було б помилкою. У цій формулі укладені всі містерії, що підкоряються циклічним законам.

Paganism

главная