Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
15:42 

Скальдична та еддична поезія

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
У еддичній поезії авторство являється анонімним, ми знаємо лише ким вона була записана, в ній подаються теогонічні та героїчні міфи, а також правила поведінки.
Вся давньоісландська поезія ділиться на два види поетичного мистецтва – еддичну та скальдичну поезію. Правила поезії та переказ давньоскандинавських міфів входить до складу «Молодшої Едди», написаної скальдом Сноррі Стурлусоном (1178 – 1241).
У 1222 чи 1223 роках ісландський історик, поет і політичний діяч Сноррі Стурлусон написав книгу, яку назвав «Едда». Про те, що означає ця назва. Одні кажуть про походження цієї назви від хутора, на якому Сноррі Стурлусон жив та збирав матеріали для своєї книги, інші – від слова, що означає «поезія», треті вважають, що «едда» означає «прабабушка». Як пише відомий спеціаліст зі скандинавської літератури М.І.Стеблин – Каменський, «всі три етимології були запропоновані давно і по черзі знову висуваються і заперечуються».
«Едда» Сноррі Стурлусона являю собою посібник поетичного мистецтва. Але поряд із чисто професійними порадами в ній міститься багато інформації про давньоскандинавську міфологію, оскільки поет повинен був уміти використовувати міфологічні образи.
Одна з частин книги написана у формі діалогу між легендарним королем і верховним скандинавським богом Одином. Конунг питає про створення світу, про устрій Всесвіту – й Один відповідає. В цьому діалозі представлена вся скандинавська міфологія, приведена у строгій, чіткій системі.
Друга частина «Едди» містить вказівки з використання так званих «кенінгів». Кенінг – це характерний для давньоскандинавської поезії літературний прийом, коли речі називаються не прямо, а інакомовно. Так битва може називатися «буря зброї», воїн – «ясен битви», корабель – «кінь моря», земля – «море звірів», сонце – «вогонь неба», небо – «країна сонця» тощо.
Часто кенінги мають міфологічне походження і, перечислюючи їх, Сноррі Стурлусон перераховував давні сказання. Наприклад, пояснюючи, чому кенінгом золота є «викуп за видру», він розповідає історію про те, як боги ненавмисно підстрелили чаклуна, що перед тим перетворився у видру, і були змушені заплатити великий викуп його батькові.
«Едда» Сноррі Стурлусона є дуже цінним научним джерелом, але міфи та сказання грають в ній лише службову роль. Вони представлені чи в короткому переказі, чи окремими цитатами.
В середні віки вважалося, що Сноррі Стурлусон використовував древнє джерело, яке також називалося «Едда».
Ісландський вчений єпископ Бриньольв Свейнссон, що жив у ХVІІ столітті, стверджував, що від цієї древньої «Едди» «у нас тепер залишилось, крім назви, може лише тисячна частина, і яка б не збереглася зовсім, якби не написане Сноррі Стурлусоном, що залишили нам скоріше тінь та слід, ніж справжній текст древньої «Едди».
У 1643 році Бриньольв Свейнссон знайшов давній рукопис, що складався з 45 перегаментних листів, зшитих у шість зошитів. Він містив у собі двадцять дев’ять поетичних пісень, в яких розповідалося про скандинавських богів та героїв.
Бриньольв Свейнссон вважав знайдений рукопис тією самою «прославленою «Еддою», в існуванні якої він не мав сумнівів. Хоча потім виявилося, що рукопис відноситься приблизно до того часу, що й «Едда» Сноррі Стурлусона, її стали називати «Старшою Еддою», або Поетичною, а «Едду» Сноррі Стурлусона – «Молодшою», або Прозаїчною.
Пісні, що входили до «Старшої Едди», були записані у ХІІІ столітті ісландською мовою. Але виникли вони в різні часи – з V по Х століття – у різних народах, що розмовляли германськими мовами. До германської мовної групи належать всі скандинавські мови, німецька та англійська.
Не дивно, що язичеські сказання германських народів збереглися саме в Ісландії.
Ісландія була заселена в ІХ – Х сторіччях вихідцями з Норвегії. В той час у більшості європейських країн, у тому числі й германо мовних, язичество було витіснено християнством, і залишки язичеських вірувань жорстоко викорінювались. А в Ісландії впродовж декількох віків християнство та язичество мирно співіснували.
«Старша Едда» та «Молодша Едда», доповнюючи одна одну, являють собою поетичне сказання про небесний світ Асгард і про асів – богів, що там живуть.

15:35 

Вступ

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
У наш час, час коли людина своїм поглядом дивиться вперед, у поступ, і втратила із свого поля видимості те, що було колись. Але дехто вирішив поринути в сивину віків, аби згадати мудрість минулих літ. Тому що недаремно деякі культури називають цивілізаціями, світовими цивілізаціями. Вони залишили пам’ятки своєї епохи, які ми називаємо «загадками».
Якщо людина хоче рухатися вперед, то без багажу знань, вчень, ідей – що були здобуті протягом тисячоліть, – це стає неможливо. Звісно ж ми маємо інформацію з літописів, джерелознавства, наук історії та археології. Але вона звичайно представлена у неточному вигляді. Саме тому потрібно розбирати, вивчати, поринати у глиб віків, думати, робити висновки, щоб отримати результат.
Щороку археологи здійснюють нові цікаві відкриття, розширюючи знання про вікінгів. Вивчаючи руїни стародавніх торгових поселень, будинків та майстерень ремісників, ми маємо можливість дізнатися багато цікавого про їхні методи будування та використовувані інструменти. Вікінгів, як правило, ховали з різноманітними предметами, що належали їм при житті: зброю, меблі, коштовності, одяг.
Багато цікавої інформації можна дізнатися з писемних джерел, що розповідають про контакти скандинавських з іншими народів. Деякі автори самі постраждали від їх нападів; інші були арабами чи християнами, що не поклонялися язичницьким божествам. Само собою зрозуміло, що до таких свідчень необхідно відноситися критично
Об’єктом цього дослідження являється історія вікінгів, звідки вони походять, ким були та чим займалися. Мною досліджується соціальний та духовний світи, що оточували варягів.
Предметом є релігійний, духовний світогляд людей, які жили у важких природних умовах, у постійній небезпеці та у боротьбі зі світом, що їх оточував.
Ціллю роботи є поглиблення та систематизація знань за допомогою історії та релігії про культуру, яка виникла тисячу років тому, і якою багато хто захоплюється дотепер; дізнатися, що робить цю культуру такою цікавою та своєрідною.
Сьогодні, можливо через релігійну політику в Радянському Союзі, або, можливо через циклічність розвитку, багато хто звертає увагу на нетрадиційні давні релігії. Великої популярності набула язичницька віра, зокрема віра скандинавських народів – вікінгів, віра войовничих народів, які наводили жах на тогочасні могутні держави. Їхня безжалісність та безстрашність, жага до подвигів – невід’ємні риси нордичної людини.
Про значення слова „вікінг” існує багато думок. Дехто вважає, що воно пішло від слова „вік” - з давньонорвежської „бухта”. Отож, „вікінгами” можуть бути ті люди, які тримали свої кораблі у бухтах. Також вважають, що слово „вікінг” похідне від „вікінгр” – пірат. Скандинавський вираз – „податися в вікінги” означає піти шукати славу та багатство.
Англійське слово «язичник» (pagan) походить від латинського "paganus", «сільський житель». «Язичник, дикун» - heathen - інший термін зі зневажливим відтінком, означає «житель пустельної, занедбаної місцевості». І все це відноситься до європейців, які, так само, як й американські індіанці й інші аборигени, жили близько до землі й поважали свій зв'язок із природою, уважаючи її священної.
Актуальність даного питання полягає в тому, що дуже важко робити, вірити у щось, чого не знаєш на всі сто відсотків, адже чим більше ти віриш, тим більше тобі хочеться поклонятися «правильно», згідно з догмами, які вже склалися, яким слідували і слідують твої співвірці.
Щоб отримати інформацію про культ меча, ідеї, світогляд, пантеон, життєве кредо, етимологію деяких слів вікінгів треба ознайомитися із різними джерелами, історичними фактами, міфологією. Знання цих речей розширить особистий світогляд.
Скандинавська міфологія виникає в кінці існування язичницької епохи, в період становлення та активного розповсюдження християнства. Різниця скандинавської релігії та ін язичницьких вірувань, які існували до цього полягає в тому що боги скандинавів були смертними, але за допомогою чарівних яблук зберігали свою молодість.
Досліди, які були проведені базуються на джерелах «Молодшої Едди» та «Старшої Едди», міфологічних словників та енциклопедій. У всьому світі відомі перекази про богів та героїв завдяки пісням «Старшої Едди» - збірки міфів та героїчних пісень, збережених у «Королівському кодексі», знайденого в Ісландії у 1643 році. До недавнього часу цей пергамент зберігався у Копенгагені. Але в квітні 1971 року багато давньоісландських рукописів, за рішенням датського парламенту, був переданий до Ісландії. В місті Рейк'явіку був створений Інститут рукописів Ісландії.
Будь-яка міфологія – плоть від плоті народу, який її створив. У ній, як у дзеркалі, відображається характер народу – творця, цінності, які він береже, - та анти-цінності, що він заперечує; також міфологія, точніше її дух, знаходиться у безпосередньому зв’язку з середовищем проживання народу-міфотворця. Дуже цікаво порівнювати між собою системи різних народів, знаходячи в останніх вказані вище схожі риси й суперечності. Особливо багатий матеріал для співставлення дає Європа – з причини своєї компактності по відношенню до інших материків. Чим далі на північ від колиски цивілізації – Середземномор’я, - тим суворіше стає дух міфології, тим жорстокішими стають боги, кровопролитнішими битви, трагічніше конфлікти і безнадійніші долі. Свого апогею це «наростання драматизму» досягає у міфології крайньої європейської Півночі – в міфології скандинавів.
Образ світу, створений думкою народів Північної Європи, здебільшого залежав від способу їх життя. Скотарі, мисливці, рибалки та мореплавці, в меншій мірі землероби, вони жили в оточенні суворої та слабо освоєної природи, яку їх фантазія легко населяла ворожими силами. Центр їх життя – відособлений селянський двір. Відповідно створення світу моделювалось ними у вигляді системи маєтків. На зразок того як навкруги їх маєтків простягалися пустка та скелі, так і світ мислився ними створеним із різко протиставлених одна одній сфер. Достатньо порівняти картину скандинавського міфологічного створення світу з аналогічною картиною грецької міфології, щоб відчути різницю у відчутті світу народами: холодне безлюддя з поодинокими хуторами у скандинавів – і напоєні сонцем, плодородні, густо заселені землі у греків. «Невідповідність менталітетів» настільки очевидна, що мимоволі починаєш сумніватися у правомірності віднесення і грецької, і скандинавської міфологічних систем до загальної індоєвропейської міфопоетичної традиції.

15:34 

вот и пришли языки на земли интернета.....

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
"Архетипи подібні до русел рік, які пересихають, коли з них іде вода, але можуть знову наповнитися водою в будь-який час. Архетип подібний до древнього ложа ріки, по якому століттями бігла вода життя, поглиблюючи для себе канал. Ніж довше існувала ріка, тим імовірніше, що раніше або пізніше вода повернеться в старе русло.
Боги й богині Півночі - архетипи того народу, до якого вони належать. Довгий час у руслі могутньої ріки дзюрчав маленький струмочок, але незабаром відкриються шлюзи. Шлюзи життєвих сил перебувають під нашим контролем. Безумовно, всі люди вправі намагатися викопати нові русла рік, створити нових богів з пилу століть, але подібні спроби звичайно обмежені суб'єктивністю уяви "творця". К.Г.Юнг есе "Вотан"

Paganism

главная