Языческие праздники
URL
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
03:05 

СОВРЕМЕННОЕ РОДНОВЕРИЕ И ИСТИННОЕ СЛАВЯНСКОЕ ЯЗЫЧЕСТВО

Чудинов
Scientiae et Patriae, Semper Fi.
Добрый день! Заметил что это сообщество так или иначе связано с мистическими практиками, нераздельно связанными с современным славянским язычеством. Потому хочу поделиться своим наблюдением по этой теме, обнародованным в статье в моём Интернет-дневнике по адресу www.diary.ru/~lik-maski-mima/p120813956.htm

Вот уже практически месяц я обитаю на сайте Diary.ru, который обладает уж очень удобным поиском "сообществ" по интересам. Поэтому своей новой небольшой традицией я сделал следующее: после написания статьи рекомендовать её тем, кому она может пригодиться или показаться интересной! Это позволяет данным новейших лингвистических исследований быстро и бесплатно становиться частью "публичного достояния" и учить людей новому буквально на ходу.

Некоторые конечно на меня злятся, что мол, старик, лезешь с какими-то там своими социолингвистическими исследованиями, но многим также и нравится!

Надеюсь моя статья поможет вам или по крайней мере позволит узнать что-нибудь новое!
Современная наука ОБЯЗАНА идти навстречу современному обществу!

Удачи!

@темы: Иследования

15:14 

Немножко истории, моя статья(с)

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
Зовнішні і внутрішні аспекти християнізації Русі

Релігійна реформа Володимира Великого – хрещення Русі. Крок, що мав консолідувати державу та залишити її домінантом.
Володимир I Святославич (958? — 15 липня 1015) — князь новгородський, великий князь Київський (980—1015). Канонізований Західною і Східною християнськими Церквами. Хрещене ім'я — Василь.
Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Святий рівноапостольний князь Володимир, Володимир Красне Сонечко.
Оточена сусідами-християнами руська держава стояла в облозі, що ставило її в невигідні умови, однак безпосереднім поштовхом християнізації стали причини політико-династичні. Восени 987 р. головнокомандувач східної візантійської армії Варда Фока проголосив себе імператором; невдовзі узурпатора визнали Мала Азія, Вірменія та Грузія. Законному імператорові Василю ІІ Македонянину (976-1025) загрожувала катастрофа, і він звернувся за допомогою до київського князя, пославши до нього посольство взимку 987-988 р. Той погодився, але за умови, що Василь ІІ віддасть йому руку своєї сестри Анни; до угоди був внесений ще один пункт – Володимир зобов’язувався охреститися разом з усім народом своєї країни
Навесні 988 р. 6-тисячна армія русів разом з військом імператора розбила збройні сили Фоки. Трон був таким чином врятований, але Василь ІІ не квапився віддавати багрянородну, тобто царственну від народження сестру за варвара. Однак збройний похід Володимира на Херсонес (Корсунь), коли місто було здобуте й сплюндроване, а до Константинополя надіслана погроза вчинити зі столицею імперії те саме, зробили візантійського володаря поступливішим. Тож, отримавши обіцяну багрянородну Анну, Володимир відбув з нею до Києва. Час і місце його особистого охрещення дискусійні, натомість примусове навернення киян, здійснене відразу після Корсунського походу, літопис упевнено датує 988 р., описуючи його так:
«І коли прибув, повелів він поскидати кумирів – тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому [узвозу] на Ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити [його] палицями...
Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: “Якщо не з’явиться хто завтра на ріці – багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, – то мені той противником буде...” А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду... а попи, стоячи, молитви творили. І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається...»
Щодо радості великої, то літописець, слід думати, перебільшив. Християнізація по всій Європі просувалася з труднощами, долаючи спалахи опору. Не стала винятком з загального правила і Русь. Так, мешканців Новгорода вдалося охрестити лише наступного року, і то в злій січі. Майже через сто років літопис фіксує спалахи язичницької реакції у Новгороді, Ростовській землі та Києві. Найконсервативніший з обрядів – поховальний – зберігав елементи язичництва аж до ХІІ-ХІІІ ст. Яскравим феноменом поверхового закорінення християнського світосприйняття є язичницькі ремінісценції знаменитого “Слова о полку Ігоревім” (кінець ХІІ ст.): автор практично не апелює до християнської символіки, натомість розлого покликається на поганську, згадуючи Дажбога, Велеса, Хорса, Стрибога та ін.
Вісім років на Старокиївській горі, навпроти княжого двору простояло облаштоване Володимиром капище, уособлюючи останню політичну хвилю язичництва.
За десять років до хрещення Русі Володимир Великий провів низку реформ, у тому числі і релігійну. Реформування язичницького пантеону мало призвести до консолідації слов’янського народу. Всеслов’янський пантеон, верховним богом пантеону став досить молодий бог Перун. Але реформа через певні обставини не вдалася. Тому як відомо через десять років Володимир розмірковував над новою релігійною реформою. Основним його завданням було обирання між трьома вірами – християнством, іудаїзмом та ісламом. На Русь був навіть запрошений філософ, який мав бесіди із князем і розповідав йому про переваги тої чи іншої релігії. Врешті решт при певних перевагах було обрано християнство. Володимир таким чином хотів зберегти державу цільною, але Рим, який на декілька століть раніше зробив те саме нічого не навіяв князю.( В результаті чого з’явилось дві держави(а потім і дві церкви).
Декілька причин вибору християнства:
- Сусіди християни, які як і завжди хотіли захопити Русь.
- Візантія – сильна держава-сусід, що може надати підтримку.
- Царівна новгородська, яка давала запоруку тісних політичних, економічних, торгових, військових контактів міх Руссю та Візантією.
Тобто, Русі був необхідний сильний захисник – Візантія, але коли Анну вирішили не віддавати, Володимир пішов із військом на Корсунь і погрожував Константинополю. Після чого хрестителю все ж таки віддали наречену, але можливо князь не був впевнений у силі своїй і тому прийняв пункт про хрещення держави. Що, начеб то, об’єднало державу. Але багато люду не прийняло княжої волі і за що були покарані. Феномен двувір’я існував приблизно до IV ст. а потім більше асимілювався у християнській вірі. А зацікавленість до та сповідування язичницької віри в наш час значно збільшилась та дедалі зростає.
Як бачимо, Русь могла позмагатися у силі з Візантією, з усіма сусідами-християнами може й ні, але б сил знищити Русь у них би не вистачило.
Тому головне питання, а що б було якби Володимир не хрестив Русь? Русь продовжує бути язичницькою, майже вся Європа похрещена.
Феодальна роздробленість, загарбницькі війні? Все це було на декілька століть пізніше – XII ст. феодальна роздробленість, занепад Києва, , феодальні війни князів однієї віри. Монгольське іго, у 1240 році був взятий Київ, а протягом декількох років була завойована вся Русь.
Все те задля чого Володимир хрестив Русь і чого хотів оминути – сталося. І ми програли. Повернемося до похрещеної Європи, не слід забувати, що Ісландія була християнізована пізніше Русі. Інші північні держави були також похрещені пізніше Русі і ми підтримували з ними контакти. Але якщо брати ближче, то був Новгород, який був похрещений силою у 990 р. Ростов та Муром також досить довго боролися з даним процесом. Можливо, «добровільна» християнізація зломила дух словянського народу, через що наша країна не могла оговтатись досить довгий час. І Русь стала досить легкою здобиччю для монголів, Московії, Польщі.
Ото ж головне питання, а що б було коли до нас прийшли монголи, а ми б були язичниками? Чи змогла б Російська Імперія декілька століть тримати Україну у ярмі? Чи був би Переяславський договір(зрада) у 1654 р.? Коли вільні козаки(вільна Україна) стали підданими, а по факту рабами царату. Можливо, тоді б було менше дискусій на тему чи зрадники батько Хмель, Мазепа, Бандера чи може вони герої України? Можливо, не було б бою під Крутами, Радянського гноблення України, денаціалізації, геноциду, русифікації та містифікації нашої історії. Чому так? Бо віра – це невід’ємний факт, що співіснує з людиною протягом її життя.
Можливо, хрещення це був невід’ємний етап розвитку Русі, але , щоб було, як би воно почалося пізніше?


Література

1. Грушевський М. С. Нарис історії українського народу. — К.:Либідь, 1991. —398 с.
2. Крипякевич Іван. Коротка історія України.- К.: Україна, 1993 – 93с.
3. Левчук Л.Т., Гриценко В.С., Єфименко В.В., Лосєв І.В., Панченко В.І., Шинкаренко О.В. Історія світової культури: Навч. Посібник - 4 –е вид., стереотип. – Київ: Либідь, 2003. – 368с.
4. Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь. – К.: Абрис, 1999. – 200с., 48 илл.
5. Шайкин А. А. «Се повести времяньных лет…» От Кия до Мономаха. М., 1989.

@темы: Иследования

15:08 

из вики о равноденствии

TORONGIL
Равноде́нствие — момент, когда центр Солнца в своём видимом движении по эклиптике пересекает небесный экватор.

Весеннее равноденствие наступает 20 или 21 марта, когда Солнце переходит из южного полушария в северное, а осеннее наступает 22 или 23 сентября, когда оно переходит из северного в южное. В эти дни для всех мест Земли (исключая районы земных полюсов) день почти равен ночи («почти» — из-за рефракции, того факта, что Солнце — не точечный источник света, а диск, и также из-за того, что сам момент равноденствия смещен относительно 6 или 18 часов местного солнечного времени). В дни весеннего равноденствия и осеннего равноденствия Солнце восходит почти точно на востоке и заходит почти точно на западе. Тогда как после весеннего равноденствия (в северном полушарии) оно восходит севернее востока и заходит севернее запада, а после осеннего равноденствия восходит южнее востока и заходит южнее запада.

Точки пересечения небесного экватора с эклиптикой называются точками равноденствий. Из-за эллиптичности своей орбиты Земля переходит от точки осеннего равноденствия до весеннего скорее, чем от точки весеннего до точки осеннего. Вследствие прецессии земной оси взаимное расположение экватора и эклиптики медленно изменяется; это явление называется предварением равноденствий. За год положение экватора меняется так, что Солнце приходит в точку равноденствия на 20 минут 24 секунды раньше, чем Земля завершает полный оборот по орбите. В результате меняется положение равноденственных точек на небесной сфере. От точки весеннего равноденствия ведётся отсчёт прямых восхождений по небесному экватору, долгот по эклиптике. Определение положения этой фиктивной точки на небесной сфере составляет одну из главных задач практической астрономии.

Весеннее и осеннее равноденствия считаются астрономическим началом соимённых времён года. Промежуток между двумя одноименными равноденствиями называется тропическим годом, который и принят для измерения времени. Тропический год составляет приблизительно 365,2422 солнечных суток, поэтому равноденствие приходится на разное время суток, передвигаясь вперёд каждый раз почти на 6 часов. Юлианский год заключает 365¼ суток. Вставной день високосного года возвращает равноденствие на прежнее число года. Но тропический год немного меньше юлианского, и равноденствие в действительности медленно отступает по числам юлианского календаря. В григорианском же летоисчислении вследствие пропуска 3 дней в 400 лет оно почти неподвижно (григорианский год в среднем составляет 365,2425 суток).

@темы: Праздники

15:03 

Остара, пришла весна...Хелль нас покидает....

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
02:07 

www.diary.ru/~asatru/
Это дружественное сообщество, посвященное северной традиции...

02:06 

www.diary.ru/~bmc/p56546608.htm
Roodharig
Несколько запоздалое, конечно, однако - лучше поздно, чем никогда.

Йоль.
Происхождение слова "Йоль" теряется в глубине веков. Скорее всего, оно восходит к индоевропейскому корню со значением "вращаться", "крутиться", "колесо". Возможно, оно означает "время поворота", "поворот года", "время жертвоприношений" или "тёмное время".

По традиции Йоль длится 13 ночей, которые называют "Ночи духов", что сохранилось и в немецком их наименовании - Weihnachten. Эти тринадцать ночей, от первого заката солнца и до последнего рассвета, - брешь между двумя годами, сакральный период, в течение которого нет ни привычного времени, ни привычных границ, когда вершиться жребий богов и вращается веретено богини Судьбы, Урд.

Заканчивается Йоль на Двенадцатую Ночь (собственно, тринадцатую, о чём свидетельствует даже её древнеисландское наименование, Threttandi) - то есть, 6 января по христианскому летоисчислению (если считать от ночи христианского Рождества на 25 декабря), или же 1-2 января по древнегерманскому летоисчислению (если считать от 19 или 20 декабря). В этом году, собственно, получается Новый Год.
Следующий день считался Днём Судьбы - всё, что сказано и сделано до захода солнца, определяло все события наступившего года.

@темы: Праздники

02:05 

А тут календарь событий на 2010 год.
www.calend.ru/

01:58 

www.diary.ru/~bmc/p50609505.htm
Тут расписание - таблица равноденствий и солнцестояний на ближайшие годы

18:58 

TORONGIL
ну что же давай те что то думать.....

15:07 

группа вконтакте

TORONGIL
18:45 

lock Доступ к записи ограничен

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
02:09 

lock Доступ к записи ограничен

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
01:59 

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
Календарь
Дни недели

Возможно, благодаря германским наемникам в римской армии у древнегерманских племен появились названия дней недели, в которых были отражены, по их мнению, их родные аналоги римским языческим богам. Эти названия сохранились до наших дней в других германских языках, например, в английском, немецком и датском. В Исландии XII века дни недели назывались так:
др.-исл. перевод др.-англ. лат. день недели
sunnudagr День Солнца Sunnandæg Solis dies (Dominicus dies) воскресенье
mánadagr День Луны Mônandæg Lunae dies понедельник
Týsdagr День Тюра Tîwesdæg Martis dies вторник
Óðinsdagr День Одина Wôdnesdæg Mercurii dies среда
Þórsdagr День Тора Þunresdæg Jovis dies четверг
Frjádagr День Фригг Frîgedæg Veneris dies пятница
þváttdagr или laugardagr День Омовения Sæter(n)dæg Saturni dies (Sabbatum, Sabbati dies) суббота

В некоторых источниках пятница называется также Днем Фрейи (Freyjudagr).

После принятия в Исландии христианства церковь приложила энергичные усилия, чтобы изжить языческие названия. В 12 веке холарский епископ Йон Эгмундарсон запретил посвящать древним богам и богиням дни недели и велел называть их так:
исл. перевод день недели
Dróttinsdagr День Господень воскресенье
annarr dagr Второй День понедельник
þriði dagr Третий День вторник
miðvikudagr День Середины Недели среда
fimmti dagr Пятый День четверг
föstudagr День Поста пятница
laugardagr День Омовения суббота

Но, тем не менее, более старые формы сохранились спустя несколько веков: «День Солнца» выиграло соревнование у «Дня Господнего», а «День Луны» никогда не имел серьезной конкуренции со стороны «Второго Дня». В современной Исландии дни недели называются так:
совр. исл. день недели
sunnudagur воскресенье
mánudagur понедельник
þriðjudagur вторник
miðvikudagur среда
fimmtudagur четверг
föstudagur пятница
laugardagur суббота

Источники:

1. Книга Аурни Бьёрнссона “High Days and Holidays in Iceland / Saga Daganna” [HIGHDAYS]

© Перевод с английского: Тим Стридманн и Елена Каплан.

2. Сайт Леонида Кораблева
оглавление
Copyright © Tim Stridmann

@темы: Иследования

20:50 

ВИСНОВКИ

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
У даній роботі було поставлено декілька наукових завдань. Одним з них було визначення статусу НРР.
Новий релігійний рух — це релігійна або духовна група, що зародилася недавно або що ще не отримала суспільного визнання в якості деномінації церкви або релігії. Також було зясовано, що термін НРР охоплює собою широкий спектр рухів, починаючи з тих, які засновані на нових підходах до релігії і духовності і що надають своїм послідовникам вільне членство, і закінчуючи общинами, організаціями, які вимагають від своїх послідовників значної відповідності до інших членів групи, що відокремлює їх від решти суспільства.
При аналізі існуючих досліджень феномену було виявлено декілька, а саме соціологічний, психологіний. Але вони не є конкретними без автобіографічного та порівняльно – історичного. Лише при їх синтезі та аналізі можна отримати методологічний підхід, який можна застосувати в вивченні даного культурного феномену.
В процесі роботи було з’ясовано, що передумови виникнення НРР беруть свій початок у русі нью-ейдж, що зародився після ІІ Світової війни, а в 70-х роках набув світової популярності. На основі цього руху в Україні почалося підвищення цікавості, а згодом і реконструкція давньої культури, звичаїв та традицій. Що влючало в себе і відродження давніх язичницьких вір. Що призвело до формування та становлення неоязичницького руху у світі та зокрема і в Україні? Перш за все відродженню піддавалися етнічні релігії, у нас це перетворилося у слов’янське неоязичництво. Але також популяризувалися етнічні релігії інших народів. Що призвело до культурного обміну між державами. І завдяки цьому у нашій країні присутні різні неорелігійні рухи. Але в процесі дослідження було виявлено найпопулярніші форми неоязичницьких релігій. Звісно ж це слов’янські неоязичники, що в Україні представлені Рідновір’ям та РУН-вірою, скандинавською традицією – асатру, відьомською релігією – віккою, а також неошаманізмом.
У процесі аналізу впливу неоязичництва на молодіжну субкультуру було виявлено, що цей культурний аспект несе психологічний, соціологічний, культуроформуючий, а також консолідуючий вплив.
Враховуючи те, що в деяких сферах неоязичництво є одним з аспектів націольної ідеї, свідомості та патріотизму. Культурний вплив помітний неозброєним оком різні публікації, відео, дослідження, громадські заходи.
Двадцяте століття стало епохою відродження язичницької культури. Нове язичництво, буквально, захлиснуло всю Європу та Північну Америку. Що призвело до якісних культурних та соціальних змін у суспільстві.
В роботі визначені основні поняття про язичництво, розкрита його роль та місце у сучасній культурі. Також наведені його основні види та надана їх загальна характеристика.
Причини такого зацікавлення неоязичництвом в наш час і в нашій країні обумовлюється багатьма причинами. Головна з них – високий рівень освіченості молоді та її творчий, інтелектуальний пошук. Інформацію про неоязичництво можна знайти в Інтернеті, яка представлена не тільки українською чи російською мовами, а й англійською та ін. Збільшення освіченості призвело до інтелектуального та інформаційного буму. Також такі причини, як економічна, політична, економічна та культурна нестабільність в країні, які й так коливають соціум, призвели до духовного пошуку.
Сьогоднішній нестабільний стан моралі, духовності та релігії негативно впливає на формування субкультури, але завдяки освіченності молодь приходить до НРР, які зараз знаходяться у процесі розвитку, тому є більш стабільними та менш заполітизованими. До того ж, завдяки чітко встановленим духовним нормам та нормам моралі, у субкультурі відбувається процес усвідомлення власних вчинків та відповідальності за них.
На жаль, в процесі дослідження даної роботи виникла проблема: більшість робіт, що відповідають рівню дослідження знаходяться в Інтернеті. А також частина практичної роботи була проведена за допомогою глобальної мережі. Адже більшість обговорень із представниками неорелігій були проведені в мережі. Завдяки їй проходить загальний процес консолідації, а також процес дослідження, систематизації та вивчення проходить скоріше. Що дає надію на швидке вирішення даної проблематики.

14:48 

трансформація неорелігій у сучасній молодіжній субкультурі

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
Вступ

Актуальність заключається в тому, що у наш час такий феномен як неорелігії, а саме неоязичництво набуває все більшої популярності, в тому числі і в нашій країні і даною новизною починають цікавитись.
Об’єктом даного дослідження є НРР в Україні.
Предметом є особливості впливу нових релігійних традицій на формування молодіжної субкультури.
Метою цієї роботи є аналіз ролі і місця НРР у формуванні молодіжної субкультури.
Завданнями даної роботи є визначення понятійного статусу НРР . Аналіз існуючих методологічних підходів в дослідженні феномену НРР. Розкрити передумови виникнення НРР і їх розповсюдження, зокрема на території України, на прикладі неоязичництва. Виявити найпопулярніші форми НРР в Україні. Проаналізувати вплив НРР на формування молодіжної субкультури в різних її формах
Методологія аналіз та синтез, порівняльно – історичний метод, соціологічний та автобіографічний.
Що таке язичництво? Що являє собою цей феномен та яке місце займає у сучасній культурі? Які його види та характеристика?
В язичництво входять такі культурні аспекти, як шаманізм, магія, тотемізм, фетишизм, анімізм.
Неоязичництво – це релігія, відтворена в основному в 70-і – 90-і роки ХХ століття.
Неоязичництво на основі північних традицій називається – асатру.
Також існують кола, що сповідують та реконструюють слов’янські язичницькі звичаї.
Суспільними зусиллями археологів, філологів, письменників, художників, дослідників(Дж.Р.Р.Толкієн, Р.Блюм) робиться не просто реконструкція давніх міфів та культів, але й конструювання нових міфів та легенд, що утворюють новий язичницький феномен. Аспекти язичництва не зникали з нашої культури, а лише трансформувалися у новий соціо-культурний та філосовсько-релігійний феномен. А у сучасній культурі широкого розповсюдження набули давні міфології, шаманізм та ін.
До популярних в Україні форм НРР можна також віднести неошаманізм та вікку.
Неоязичництво дуже часто плутають із сатанізмом та демонічними релігіями. Але насправді ніякого відношення один до одного ці незалежні та різнобічні форми віри не мають. Нестандартне та незвичне - єдине, що їх споріднює в наш час. Але язичництво через міфи, стереотипи, острахи та інші фактори є маловідомим більшості населення та незрозумілим і тому є актуальним для нашого соціуму.
Віра із самого початку існування людства була невід’ємним його співучасником. Але вона була та залишається різною за своєю формою та вираженням.
Двадцяте століття стало епохою справжнього відродження язичництва - як культурного, так і практичного. Нове язичництво, що буквально захлиснуло Європу і Північну Америку, «відновило в правах» давню віру, додавши їй офіційного статусу, а в художній літературі склався напрямок, що одержав назву «фентезі», що спирається на сюжети міфології різних народів. Іншими словами, міфи знову знайшли «плоть і кров», і вправі розраховувати на прихильну увагу публіки.
Багато специфічних культурних заходів сьогодні відбуваються у неоязичницькому контексті. Завдяки сформованій у культурі моді на цей феномен.
Достатньо подивитись на ритуалізацію спортивних змагань, програм телебачення, широке розповсюдження магії, окультизму та різновидів гадань.
До другої половини ХХ ст. ця проблема не вивчалась. Можна відмітити лише деякі публікації : Г. Шнейдера, М. Єгаптейна, П.Слотердайка та ін. В них був підмічений феномен зародження неоязичництва.
Але 90-ті р. ХХ ст.. змінили це. З’явилось багато публікацій, які досліджували неоязичництво, як реальність, що існує в сучасній культурі. Інтернет також був джерелом широких знань про ідеї, програми неоязичницьких організацій.
Гіпотеза – НРР у наш час відіграє важливу роль у формуванні молодіжних субкультур в Україні.
Не дивлячись на кількість робіт по язичництву та неоязичництву, на сьогоднішній день дуже мало спеціальних монографій та дисертацій, які б були присвячені аналізу неоязичництва у сучасній культурі.
Значення роботи це бажаний поступ в дослідженні цієї теми.
Для культурологів це також важливе питання, бо досліджуючи духовні потреби можна зіткнутися із вибором нестандартного релігійного шляху. І нашим завданням є дослідження цього культурного аспекту.

17:41 

Доступ к записи ограничен

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
02:28 

вот решил написать статью для научной периодики, может, когда то и разпечатают....

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
Проблематика неорелігій у XXI ст.

У наш час такий феномен як неорелігії, а саме неоязичництво набуває все більшої популярності, в тому числі і в нашій країні. Але цей аспект через міфи, стереотипи, острахи та інші фактори є маловідомим більшості населення та незрозумілим. Проте ця течія існує і для того, щоб її сприймати такою, якою вона є треба її пізнати. Знання – це сила.
Що таке язичництво? Що являє собою цей феномен та яке місце займає у сучасній культурі? Які його види та характеристика?
Язичництво – це віра в надприродні сили природи, синкретизм, пантеїзм та політеїзм. Також до язичництва входять такі культурні аспекти, як шаманізм, магія, тотемізм, фетишизм, анімізм. Неоязичництво - це відродження та реконструкція давніх звичаїв, вірувань та світогляду із адаптацією до сучасності. Це феномен культури, який відноситься до релігіозного та духовного життя людини.
«Язичник» у перекладі означає – інший народ або люди, що розмовляють на іншій мові. Наприклад на англ. Pagan - перекладається як погань, нецивілізована людина. Heathen (англ.) – житель пустелі. Політеїст – багатобожець. Це слово більш коректніше передає значення та дух цієї віри.
Неоязичництво – це релігія, відтворена в основному в 70-і – 90-і роки ХХ століття.
Неоязичництво на основі північних традицій називається – асатру. Також існують кола, що сповідують та реконструюють слов’янські язичницькі звичаї, неошаманізм, вікку та ін.
Неоязичництво дуже часто плутають із сатанізмом та демонічними релігіями. Але насправді ніякого відношення один до одного ці незалежні та різнобічні форми віри не мають. Нестандартне та незвичне - єдине, що їх споріднює в наш час.
Віра із самого початку існування людства була невід’ємним його співучасником. Але вона була та залишається різною за своєю формою та вираженням.
Головне питання, мабуть, полягає в тому, чому люди схиляються до таких форм віри, а не до загальноприйнятних? На це питання кожен із язичників може дати різну відповідь, проте свою – правдиву і свідому.
Двадцяте століття стало епохою справжнього відродження язичництва - як культурного, так і практичного. Нове язичництво, що буквально захлиснуло Європу і Північну Америку, «відновило в правах» давню віру, додавши їй офіційного статусу, а в художній літературі склався напрямок, що одержав назву «фентезі», що спирається на сюжети міфології різних народів. Іншими словами, міфи знову знайшли «плоть і кров», і вправі розраховувати на прихильну увагу публіки.
Багато специфічних культурних заходів сьогодні відбуваються у неязичницькому контексті. Завдяки сформованій у культурі моді на цей феномен.
Достатньо подивитись на ритуалізацію спортивних змагань, програм телебачення, широке розповсюдження магії, окультизму та різновидів гадань.
До другої половини ця проблема бне вивчалась. Можна відмітити лише деякі публікації : Г. Шнейдера, М. Єгаптейна, П.Слотердайка та ін. В них був підмічений феномен зародження неоязичництва.
Але 90-ті р. ХХ ст.. змінили це. З’явилось багато публікацій, які досліджували неоязичництво, як реальність, що існує в сучасній культурі. Інтернет також був джерелом широких знань про ідеї, програми неоязичницьких організацій.
Даною темою займались багато вітчизняних та закордонних дослідників – філософів, культурологів.
Концептуалізація поняття «язичництво» було зроблено в роботах істориків : Б.А. Рибакова, В.Н.Топорова, Е.Е. Левкіївської, І.Н. Данилевського, Н. Пенника ,П. Джонса та ін.; філософів С. Булгакова, П.А. Флоренського та ін.; богословів Архімандрита Августина, А. Кураєва, М. Назарова та ін
Особливе значення для дослідження причин виникнення неоязичництво мають роботи : В.А. Шнирельмана, А. Гайдукова, М. Эпштейна, Е.Г. Балагушкіна, С. Філатова, Д.І. Дубровського, Р. Тарнаса, Є.І. Монена, П. Слотердайка, Ж. Бержьє , Л.Повелья та ін.
Не дивлячись на кількість робіт по язичництву та неоязичництво, на сьогоднішній день дуже мало спеціальних монографій та дисертацій, які б були присвячені аналізу неоязичництва у сучасній культурі.

05:02 

Всё, что вы хотели знать о викингах.

Смысл дороги в том, что дороги нет. (с)Кирлиан
На самом деле они энциклонги.

Энциклонги в раннее cредневековые северо-европейские мореходы, совершавшие морские рейды от Винланда до Биармии.
(www.enci.ru/%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D0%B...)

18:39 

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....
20:23 

вот стырил:) у _Локи_

paganism
если друг, то садись возле нашего костра....

Paganism

главная